Вартість страхування фрахту почала швидко зростати. Вже 13 квітня ВМС США розпочали повноцінну морську блокаду іранських портів — найбільшу операцію такого масштабу з часів Корейської війни.
А те, що відбувається навколо Ормузької протоки зараз може сформувати економічну реальність на місяці вперед.
Хронологія: від ударів до блокади
Конфлікт навколо Ірану розвивався стрімко. У лютому 2026 року США розпочали операцію «Epic Fury» — серію ударів по іранській ядерній та військовій інфраструктурі. Brent відреагував зростанням на 32% – найбільшим стрибком з часів вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році.
Іран відповів тим, що фактично перекрив Ормузьку протоку — вузький коридор, через який щодня проходило близько 20% світового морського транспортування нафти. Страхові компанії підняли ставки на фрахт, а частина суден просто відмовилася заходити в Перську затоку.
Атаки продовжувались до 8 квітня, коли сторони домовилися про тимчасове двотижневе перемир’я, яке мало передбачати відновлення судноплавства. Проте вже 9 квітня стало зрозуміло: Іран не виконує домовленості. Замість відкриття протоки Тегеран запровадив плату за прохід ціною $2 млн за прохід кожного судна.
11−12 квітня відбулися переговори в Ісламабаді за посередництва Пакистану. Раунд закінчився без результату. Віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що «м’яч на іранському боці поля». А Трамп пішов далі і вже 13 квітня оголосив повну морську блокаду іранських портів силами ВМС США. Центральне командування уточнило, що блокада буде поширюватись на все іранське узбережжя, але не перешкоджає транзиту між не іранськими портами.
Чому Ормуз — це не просто ще одна гаряча точка
Ормузька протока — найвужче енергетичне горлечко планети. Щодня через неї проходить мільйони барелів нафти та значні обсяги зрідженого природного газу. Це постачання критичне для Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї — країн, які імпортують левову частку своєї енергії з арабських країн.
Березневий звіт Міжнародного енергетичного агентства (IEA) зафіксував безпрецедентну подію: глобальна пропозиція нафти впала на 10.1 млн барелів на добу — до 97 млн б/д. Це найбільше порушення постачання в історії нафтового ринку, більший за будь-яку окрему кризу минулого.
Для порівняння: під час нафтового ембарго 1973 року дефіцит складав приблизно 4−5 млн б/д, під час іракського вторгнення в Кувейт — близько 4 млн б/д. Сьогоднішня криза перевищує обидва ці епізоди, хоча частина втрат компенсується нарощуванням видобутку у США, Бразилії та Канаді.
Ключова проблема в тому, що навіть часткове відновлення постачання займе час. Логістичні ланцюги розірвані: танкери стоять не в тих портах, страхові поліси анульовані, контракти на постачання порушені. Навіть якщо завтра Ормуз повністю відкриється, нормалізація потребуватиме кілька тижнів.
Сценарна модель: від миру до суперциклу
Ми побудували сценарну модель руху ціни Brent залежно від розвитку подій навколо Ормузу. Модель базується на історичних аналогіях та поточній структурі ринку.
- Деескалація (мирна угода, відкриття протоки) — Brent повертається в район $80, тобто мінус ~$20 від поточних рівнів. Це сценарій, при якому переговори завершуються успіхом, санкції поступово пом’якшуються, а іранська нафта повертається на ринок. Імовірність цього сценарію знижується з кожним днем блокади.
- Блокада понад 30−60 днів — Brent виходить на $120. Аналогом є реакція ринку на початок ударів по Ірану влітку 2025 року. Запаси нафти починають критично скорочуватися, а країни-імпортери переходять до використання стратегічних резервів, що по суті і відбувається.
- Блокада понад 60 днів — нафта досягає $150. Це частковий шок, подібний за масштабом до кувейтської кризи 1990 року, коли нафта подорожчала на 100% за кілька місяців. На цьому рівні починається масштабне руйнування попиту — споживачі та промисловість скорочують споживання.
- Блокада понад 90 днів (суперцикл) — Brent може сягнути $180. Найближчий історичний аналог — арабське нафтове ембарго 1973 року, яке підняло ціну на 135%. Цей сценарій передбачає повну дезорганізацію глобальних енергетичних ланцюгів та глибоку рецесію в більшості економік.
Важливо розуміти асиметрію цієї моделі. Якщо все добре — нафта втрачає приблизно $20. Якщо все погано — додає до вартості до $80. Ринок «платить» за мир значно менше, ніж за ескалацію. Це класична ситуація, в якій геополітичний ризик має опуклу структуру — і саме тому він привертає увагу інвесторів.
Макроекономічний ефект
Ланцюжок передачі нафтового шоку в реальну економіку добре задокументований: зростання цін на нафту >> подорожчання палива та логістики >> зростання собівартості виробництва >> прискорення інфляції >> реакція центральних банків (підвищення ставок) >> уповільнення економіки.
Для України наслідки мають подвійний характер. З одного боку, ми є нетто-імпортером енергоносіїв, тому дорога нафта та газ збільшують торгівельний дефіцит і тиснуть на гривню. З іншого — Україна є великим експортером аграрної продукції, ціни на яку зростають разом з вартістю добрив та логістики. Підприємцям варто враховувати обидва ці вектори в бізнес-плануванні на найближчі квартали.
Що це означає для інвестиційного ландшафту
З початку конфлікту в Ірані ми спостерігаємо початок масштабної секторальної ротації — перетікання капіталу з технологічного сектору в реальні активи.
Логіка проста: коли світ стикається з фізичним дефіцитом енергії, їжі та безпеки, ринок переоцінює компанії, які виробляють ці ресурси, та знижує оцінку компаній, чий бізнес залежить від дешевої енергії та стабільних ланцюгів постачання.
Які сектори потенційно виграють у такому середовищі? Передусім нафтовидобувні компанії — як великі інтегровані лідери, так і незалежні виробники. Сервісний сегмент нафтогазової індустрії — компанії, що забезпечують буріння, обслуговування та транспортування. Газова інфраструктура набуває стратегічного значення в умовах, коли ЗПГ стає альтернативою трубопровідному газу з нестабільних регіонів.
Крім енергетики, увагу привертає і аграрний сектор, про який згадувалось вище у кейсі України (ціни на добрива та продовольство зростають паралельно з нафтою), оборонна промисловість (геополітична напруга збільшує оборонні бюджети по всьому світу) та уран (ядерна енергетика повертається в порядок денний як стабільне джерело базового навантаження).
Ці спостереження не є інвестиційною рекомендацією. Кожне інвестиційне рішення потребує індивідуального аналізу з урахуванням ризик-портфелю, горизонту та цілей конкретного інвестора. Проте розуміння секторальних трендів допомагає формувати більш обґрунтований погляд на ринок.
На що дивитися далі
Найближчими днями ринок буде зосереджений на кількох ключових факторах.
По-перше — другий раунд переговорів між США та Іраном. Трамп заявив, що обговорення можуть відновитися найближчим часом. На ринку очікується, що прорив на переговорах може швидко повернути нафту нижче $90. Провал — закріпити її вище $100 з перспективою руху до $120.
По-друге — реакція інших гравців. Деякі країни Європи анонсували конференцію щодо створення багатонаціональної місії із забезпечення безпечного проходу через протоку. Позиція Китаю, який є найбільшим імпортером іранської нафти, також буде критичною.
По-третє — запас. Вісім тижнів поспіль зростають запаси нафти в США, а МЕА (IEA) зазначає, що країни-споживачі мають значні резерви для короткострокового покриття дефіциту. Питання в тому, наскільки ці буфери достатні, якщо блокада затягнеться.
Геополітичне середовище залишається найбільш напруженим з 1970-х років. Ормузька криза — це структурний зсув на енергетичному ринку, наслідки якого відчує кожна економіка світу.
Для українських інвесторів і підприємців ключовий висновок такий: ігнорувати те, що відбувається в Ормузькій протоці, означає ігнорувати найбільший фактор впливу на глобальну інфляцію, вартість енергії та напрямок руху капіталу на найближчі місяці.
Артем Щербина, директор з інвестицій, голова офісу R&D Capital Times
За матеріалами: Finance.ua
