fbpx

Бізнес розуміє, що не може робити ставку на повернення людського капіталу в найближчий рік.

Вже вдруге в Києві в умовах воєнного стану пройшов один із найбільших економічних форумів в Україні – Київський міжнародний економічний форум. Артем Щербина, директор з інвестицій Capital Times, також його відвідав. Чотири основні висновки з почутого.

В Україні є кілька потужних інформаційних платформ, які щороку об’єднують бізнес, державу, інвесторів та інтелектуальну спільноту. Серед таких – IT Arena, iForum, Grain Ukraine, конференції під брендом Forbes і, звичайно, Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ). 

Тема цьогорічного КМЕФ, який пройшов у Києві 12 жовтня – «Люди. Бізнес. Економіка. Ціна свободи». Далі – головні тези, які я для себе виокремив.

Про людей

– Людський капітал – головна проблема держави та бізнесу. На різних панелях звучала цифра, що історично лише 30% вимушених емігрантів повертаються на Батьківщину.

– Повернути людей можна лише шляхом багаторівневої державної стратегії з інтеграції в Європу і стимулюванню імміграції. Бізнес повинен мати свої власні програми реінтеграції та залучення нової робочої сили.

– Міністерство цифрової трансформації готує революційні рішення в обробці та візуалізації статистичних даних, перепису населення згідно з чинними нормами ЄС, трекінгу освітнього процесу та програмах заохочення викладачів до покращення якості освіти в Україні.

– Жорсткий дефіцит спеціалістів у промисловості, технічних та інженерних сферах. Навіть на Західній Україні знайти механіка чи інженера на виробництво дуже проблематично.

– Тренд на еміграцію населення продовжується, хоча й меншими темпами. На ринку праці зростає кількість вакансій і час на їх закриття. 

Висновок: бізнес розуміє, що не може робити ставку на повернення людського капіталу у найближчий рік. Це робить ще актуальнішими експансію на міжнародний ринок (йти за капіталом) та впровадження внутрішніх програм реінтеграції та навчання (створення капіталу).

Про економіку

– Серед спікерів та в кулуарах конференції ніхто не висловлював упевненості у завершенні війни у 2024 році. І бізнес, і держава, і суспільство готуються до марафону, єдиним фіналом якого є наша перемога.

– У Міністерстві економіки зазначили, що держава вже почала стимулювати пріоритетні галузі, серед яких: перероблювання, розмінування, енергоефективність, будівництво та оборонний напрям. Як підтримку держава буде використовувати механізм компенсації витрат на сплату відсотків за кредитами (наприклад, іпотека під «єОселя») чи закупівлю відповідних послуг/товарів через Prozorro.

– Базовий сценарій Мінекономіки зі зростання реального ВВП України на 2023 рік – +4%, на 2024-й – +5%.

– Роль податків, доходів держкомпаній та залучення коштів від приватизації в бюджеті для фінансування оборонних потреб у 2024 році буде ключовою. Міжнародна допомога стане опорним ресурсом. 

Висновок: представники держави не хочуть (не можуть) публічно говорити про потенціал завершення війни, масштаб проблем у бюджетній чи економічній сферах. Однак починають реалізовуватися програми з фінансової підтримки бізнесів на деокупованих територіях та в пріоритетних секторах.

Про бізнес

– У війну лояльність населення до сильних брендів, лідерів ринку зросла. Роль лідерів ринку – показати стабільність та 100% delivery, попри постійну небезпеку.

– Теза від кількох бізнесменів: держава має не заважати, якщо не може стимулювати.

– У Європі українці не чекають на українські бренди, українці виявилися суперадаптивними. Але український бізнес, що йде в експансію, конкурує не за українців, а за якість. І в якості ми дійсно конкурентні.

– Український бізнес закладає в бюджет від 10% чистого прибутку на допомогу ЗСУ чи благодійність.

– Бізнес готовий інвестувати в перспективні та зростаючі проєкти, які орієнтовані на експорт, та розширювати власні можливості для виходу на міжнародний ринок. Наприклад, мережа заправок ОККО працює над проєктами заводів в Україні з виробництва біопалива та біодизеля, щоб мати власну сировину на момент приєднання України до Євросоюзу та впровадження європейських норм на паливному ринку.

– Український великий бізнес став більш фокусним – люди, власний розвиток, перемога. 

Висновок: лідери бізнесу утримали клієнтів, мають доступ до фінансового ресурсу, інвестують в експансію на зовнішні ринки чи розширення можливостей в Україні, заявляють про рекордні обороти. Тема малого та середнього бізнесу не порушувалася.

Про ціну свободи

– Зараз у великому бізнесі на кожні 1000 мобілізованих працівників припадає 25 загиблих на фронті. Частка мобілізованих від штатних робітників становить 10–15%.

– Проблема реінтеграції ветеранів має стати центровою темою наступного форуму. Внутрішню політику залучення ветеранів впроваджують лише великі бізнеси. Такі корпорації, як «Укрзалізниця» чи МХП впроваджують позицію Chief Reintegration Officer для роботи з ветеранами.

– Населення публічно висловлює свою нетерпимість до неефективного використання бюджетних коштів. Суспільство проти фінансування нової бруківки, тому що не на часі, тому що це податки громадян, населення й так віддає частину доходів на перемогу.

– Головна загроза для України на шляху до перемоги – це втома. Зараз втома проявляється у темпах збору грошей на великі проєкти. На суму, яку рік тому збирав monobank, фонд «Повернись живим» та інші за тиждень, сьогодні потрібно у два-три рази більше часу. 

Висновок: важливо об’єктивно розуміти ситуацію в країні, яка стає все більш мобілізованою, залежною від внутрішнього споживання та зовнішнього фінансового ресурсу. Кількість військових та ветеранів буде збільшуватися, що потребує розробки адаптивних програм як на рівні бізнесу, так і держави.

Джерело – forbes.ua

Всі свіжі інсайти, новини та дослідження доступні першими для підписників телеграм боту. А деякі ексклюзивні матеріали доступні тільки там. Приєднуйтесь!

Інші новини

Прокрутити вгору