Отож, як бачимо, явище так званого блекауту є не таким вже й винятковим та надзвичайним, а резонанс у питанні України викликає скоріше причина масштабних знеструмлень, а не сам факт перебоїв та відключень електропостачання. Вчорашня дестабілізація української енергосистеми – результат російського ракетного терору та цілеспрямованих ударів по критичній інфраструктурі. І саме тут варто нагадати, що росія – це не просто терорист та агресор, це ворог, який протягом дуже довгого часу був у нашому енергетичному тилу.
До 24 лютого 2022 року електроенергетична система України працювала синхронно з енергомережею росії та білорусі, яка залишилася у спадок від радянського союзу, і саме в той час, коли москва розпочала повномасштабне вторгнення, було почато тестову роботу блоку регулювання «Україна-Молдова» в ізольованому режимі, що передбачалося угодою про умови майбутньої інтеграції в ENTSO-E. Ясна річ, що в умовах ескалації військового конфлікту об’єднання з енергосистемою країн-агресорів більше не відбулося, і, хоча на шлях енергетичної євроінтеграції Україна стала набагато раніше, напевно, саме цей крок став ключовим у здобутті незалежності нашою електромережею. Вже 16 березня об’єднану енергосистему України-Молдови було екстрено синхронізовано з мережею континентальної Європи, а в червні, після виконання необхідних передумов, у рекордно короткі терміни ми отримали зелене світло на відкриття комерційних обмінів електроенергією. Відтак до моменту вимушеної зупинки експорту, спричиненої обстрілами енергооб’єктів 10 жовтня 2022 року, Україна успішно продавала свою переважно чисту електроенергію до Європи (на початку повномасштабного вторгнення український енергетичний мікс був на 30% чистіший ніж європейський) і забезпечувала 30% споживання електроенергії у Молдові.
10-12, 17-18 жовтня, 15 та 23 листопада – дні, що стали, безперечно, фатальними для української енергосистеми. Російським військовим, швидше за все у співпраці з російськими енергетиками, які працювали ще за часів радянського союзу і знають схеми та особливості нашої системи, вдалося завдати максимальної шкоди українській мережі, пошкодивши більшість важливих енергетичних об’єктів. Справа в тому, що українська енергосистема побудована таким чином, що у випадку пошкоджень розподіл електроенергії може відбуватися альтернативними маршрутами. Отож, ціль росіян – перш за все знищити не джерела генерації, а роз’єднати нашу мережу на ізольовані частини, тому вони і б’ють переважно по вузлових підстанціях, які з’єднують енергосистему і дозволяють передавати електроенергію з профіцитних місць у дефіцитні. Тим паче, щоб зупинити роботу електростанції, не потрібно обов’язково наносити прямий удар. Наприклад, відключення енергоблоків АЕС відбуваються не через безпосередні пошкодження, а через неможливість постачати вироблену електроенергію у мережу. Отож, без сумнівів, росіяни атакували і надалі атакуватимуть нашу енергосистему, чудово знаючи, куди саме наносити удар. Важливий той момент, що зараз вони руйнують не просто українську електричну мережу, а частину об’єднаної енергосистеми Європи, завдаючи шкоди й іншим країнам. Хоча сьогодні Україна не постачає електроенергію до Молдови, і та вже до цього адаптувалася, в результаті вчорашніх обстрілів у нашій спільній об’єднаній мережі стався стрибок частоти, за яким послідувала втрата з’єднання з мережею Європи та знеструмлення більшості молдовських споживачів.
Повертаючись до теми блекауту в Україні, необхідно сказати, що тут складно робити прогнози і складати сценарії, та, враховуючи особливості побудови нашої енергосистеми, вимкнути її на 100% буде дуже складно, скоріше нереально. Більше того, як раніше зазначив голова правління НЕК «Укренерго»: «Блекаут – це не кінець світу. Це повне або суттєве погашення енергосистеми, після якого відразу починаються відновлювальні роботи». Саме характер пошкоджень та масштаб знеструмлення впливатимуть на процес відновлення та його тривалість. Так, наприклад, блекаут може торкнутися всієї України, або ж лише Лівобережжя, ми можемо мати можливість швидкого заживлення від АЕС, а в іншому випадку – критично потребувати імпорту з Європи. У будь-якому зі сценаріїв відновлення постачання відбуватиметься поступово, з наданням переваги першочергового заживлення критичній інфраструктурі. Тут, до речі, можна вкотре наголосити на перевагах нашої синхронізації з європейською мережею, адже спочатку ми були вигідним імпортером, а тепер у разі найгіршого сценарію Європа буде страхувати нас своєю електроенергією.
Ярослав Гончаренко. Інвестиційний аналітик Capital Times
