У липні засновник IT-аутсорсера Powercode Владислав Савченко, 29, продав свій стартап Goodex – засновану під час пандемії службу доставки продуктів. Останній рік проєкт жив на дві країни – з філіями в Києві та польському Бидгощі. В український бізнес Савченко, якому також належить IT-аутсорсер Powercode, інвестував близько $4 млн. Польському знадобилося вчетверо менше, щоб за неповний рік отримати €2 млн виторгу та дійти до самоокупності. «Це виглядало непоганим моментом, щоб вийти», – каже Савченко.
Продовжувати інвестиції в Європі під час війни засновник не ризикнув. А возити через кордон українські продукти – 50–60% асортименту польського Goodex – ставало дедалі дорожче. Покупців Савченко шукав серед своїх постачальників та власників популярних у Польщі мереж, що торгують товарами з пострадянських країн. Майже підписали угоду з німецькою компанією, але в останній момент домовленість зірвалась.
«Ми реально здивувалися, що на це є попит», – каже Савченко. У підсумку Goodex придбали засновники мережі Best Market – емігранти з Кіровоградщини Роман та Сергій Колєсніки. Брати перебралися до Польщі в середині 2010-х і з часом почали торгувати українськими продуктами. Фішка Best Market – великий вибір в’яленої риби. Наразі Колєсніки мають службу доставки та п’ять звичайних магазинів у Варшаві, Кракові, Катовіце та Лодзі.
Суму угоди учасники не розкривають. Більше, ніж інвестував, але менше $5 млн – окреслює Савченко. Чи залишися він «у плюсі»? Так, якщо рахувати лише польський бізнес. В Україні Goodex зростав не так швидко – до нападу Росії вийшов на $8 млн річного виторгу, але все ще не окупався.
До війни можна було пробувати залучати сторонні інвестиції за оцінкою $10–12 млн, стверджує Савченко. «А зараз це коштує нуль», – каже він.
Із 24 лютого Goodex поповнив воєнне кладовище українських FoodTech стартапів. Із «великої трійки» – Glovo, Bolt, Rocket – вижили лише двоє. Дніпровський Rocket заборгував партнерам мільйони гривень і намагається оформити банкрутство. Із гравців другого ешелону закрився оператор швидкісної доставки Cooker харківського бізнесмена Дениса Парамонова, який володіє м’ясопереробним холдингом SMK Group.Чи перетворила війна всі українські активи на попіл?
M&A на мінімалках
2021-й видався рекордним за кількістю злиттів та поглинань в Україні за останніх пів десятиліття. За сім місяців 2022-го було 93 угоди проти минулорічних 105, каже Сергій Гончаревич, керуючий партнер інвесткомпанії Capital Times. Третину закрили ще у мирному січні. Майже половину – з IT-компаніями, чий бізнес не зав’язаний на Україну.
«За нашим відчуттям, угоди за участі іноземних інвесторів після 24 лютого 2022 повністю зупинились», – каже керуючий партнер Soul Partners Ігор Верхогляд. Два–три проєкти, що його інвестбанк планував закрити в першому півріччі, заморожені принаймні до закінчення воєнного стану.
Проте поодинокі винятки все ж є. Злиття з британською лінгвістичною контент-агенцією Locaria засновник київської PEP Group Михайло Піменов вважає «напів чудом». Перемовини з покупцем, що входить до глобальної маркетингової групи Stagwell, почалися ще восени 2021-го та стали на паузу через війну.
Заснована в 2010 році PEP Group створює й адаптує під різні ринки рекламу для Pepsi, Colgate-Palmolive, Kimberly-Clark та інших глобальних FMCG-брендів. Холдингова компанія агенції інкорпорована в Нідерландах і має «дочок» в Україні та Канаді. Команда з 35 людей давно працює віддалено, тому бізнес не зупинявся ні на день. Це, вважає Піменов, дуже допомогло закрити угоду зі Stagwell у середині липня.
Активнішими будуть інвестори з України, вважає Верхогляд. «Логіка проста: якщо ти дійсно віриш у перемогу, зараз саме час купувати та інвестувати», – каже він. Інше питання – скільки готові платити за українські компанії.
«Я не вважаю, що сьогодні в Україні можна продати якийсь суттєвий бізнес за ринковою ціною», – казав у інтерв’ю Forbes президент «Київстару» Олександр Комаров. За два тижні після цієї розмови материнська компанія Veon знизила вартість найбільшого українського мобільного оператора на $20 млн через завдані окупантами збитки.
PEP Group придбали без дисконту за ринковим мультиплікатором, не розголошуючи суму, стверджує Піменов. До підписання ексклюзиву зі Stagwell він спілкувався з іншими потенційними покупцями. «Одна компанія простягнула «руку допомоги» й пропонувала купити бізнес за €1», – каже Піменов.
Більшість інвесторів, за оцінками Soul Partners, не готові входити в угоди дорожче $10 млн. Середній цільовий діапазон – $2–5 млн. Ймовірність побачити поглинання масштабу минулорічної купівлі Depositphotos за $85 млн чи Ідея Банку за $50 млн Верхогляд оцінює як дуже низьку. «Хіба що за умови продажу за $50 млн умовного активу, що до війни коштував $100 млн», – припускає він.
Найбільше шансів знайти покупців на аграрні та не зав’язані на Україну IT-бізнеси, сходяться на думці експерти з інвестицій. На ринку йдуть перемовини з кількома невеликими аутсорсерами на 20–100 людей, каже керуюча партнерка рекрутингової агенції CNA International IT Таїсія Млюзан. Проте результат під питанням – проблема у невиїзних співробітниках-чоловіках.
Із червня 2022-го 51% агенції Млюзан та двох її бізнес-партнерів – Влади Лященко та Богдана Кириченка – володіє британська Pertemps Group. Це не зовсім класичне злиття, каже Млюзан. CNA понад вісім років купувала франшизу та справно платила роялті рекрутинговому гіганту.
Наразі агенція має клієнтів із 15 країн, більшість – з Канади та США. Українських компаній, що хочуть наймати інженерів-співвітчизників, близько 20% і більшість заморозила найм, каже Млюзан.
У скрутні часи Pertemps запропонував давнім українським партнерам перевезти усіх 30 співробітників із сім’ями до Британії та допомогти з фінансами на час війни. Натомість отримав контрольну частку, яку засновники можуть у будь-який час викупити назад. Скористатися можливістю вони поки що не поспішають.
