Економіку неможливо відокремити від політики. Це все один клубок складних переплетень і питань. Про що при цьому важливо пам’ятати?
Президент Володимир Зеленський заявив: «Те, що мільйони недоотримали підприємства і закрилися через цей курс, — це правда. Ми з цим боролися з самого початку моєї каденції, з літа (2019 року — НВ). Всі навколо нас говорили, що у нас незалежний Нацбанк. Так, і ми підтримуємо незалежність Національного банку України, але говорили всім: як ми можемо жити, якщо у нас навіть бюджет порахований за курсом 30, а гривня ви бачите яка у нас. Нам говорили, що це ринкові умови, банк незалежний і так далі. І ви це прекрасно всі знаєте».
Це досить напружене висловлювання президента України видає гостру дискусію навколо ролі НБУ в економіці країни і вирішенні ряду соціально-політичних завдань. Взагалі економіку не можна відокремлювати від політики. Це все один клубок складних переплетень і питань.
Я згоден з президентом, що жорстка монетарна політика Нацбанку 2018−2019 років не тільки спровокувала депресію української економіки, в яку вона увійшла ще до коронавірусу — в 4-му кварталі 2019 року, а й обійшлася держбюджету в десятки мільярдів гривень втрат. Значно втратив також український бізнес, що конкурує з імпортом або відправляє свою продукцію на експорт.
Спрощено модель роботи всіх центральних банків світу виглядає так:
- коли вони бачать уповільнення економіки і інфляції, вони натискають на педаль газу;
- а коли вони бачать перегрів економіки з прискоренням інфляції, то натискають на педаль гальма.
Зазвичай ці рухи досить м’які, щоб не перегальмовувати або навпаки, не допускати появу спекулятивних бульбашок.
У 2014 році Нацбанк перегазував, розігнавши грошову емісію до вересня того року до 23% річних. Портфель ОВДП у володінні НБУ тоді за рік виріс на 171 млрд грн або на $ 13,6 млрд за тим курсом. Одночасно скоротилися валютні резерви на $12,9 млрд. Наслідком цього «тиску на педаль газу» стала триразова девальвація гривні з піком у лютому 2015 року. Умови для банкрутства багатьох українських банків були створені теж в 2014 році.
У 2015 році Нацбанк сконцентрувався на чищенні банківського сектора. А 10 березня 2016 року Валерія Гонтарева заявила: «Ми в цьому році запустили інфляційне таргетування». НБУ натиснув на педаль гальма. За депозитними сертифікатами Нацбанк тоді почав давати 20% річних. Це задало мінімальний рівень прибутковості для ОВДП, депозитів і кредитів. Потім Україні довелося пережити кілька років грошового голоду при дуже високих процентних ставках, але винагородою за це стала стабілізація курсу гривні і банківської системи.
У 2019 Україну очікували одночасно президентські і парламентські вибори, виплата великої суми зовнішніх боргів і значний бюджетний дефіцит, який Мінфіну доводилося фінансувати за рахунок продажу дешевих ОВДП під 19% річних і вище.
Але нам допомогла Федеральна резервна система США — це американський центральний банк. Він був наляканий обвалом фондових ринків, що відбулися в 4-му кварталі 2018 року і включив доларовий друкарський верстат. Інвестори заспокоїлися і кинулися скуповувати дешеві активи по всьому світу.
І тут раптом виявилося, що в Україні інфляція 9%, а прибутковість ОВДП вище 19% річних. Тобто реальні процентні ставки в гривні вище 10%. Цього виявилося достатньо, щоб в Україну потягнулися долари попри вибори, борги й інші майбутні «напасті». Звичайно ж, в фундаменті цього було продовження хоча б формального співробітництва України з МВФ, а також незалежний НБУ з політикою інфляційного таргетування.
У підсумку за 2019 рік до України на покупку гривневих ОВДП зайшло понад $5 млрд і цієї цифри з лишком виявилося досить як для зниження прибутковості цих ОВДП, так і для зміцнення гривні. Одночасно Мінфін закрив дірку з дефіцитом бюджету. Всі опинилися у виграші, крім реальної економіки і того ж бюджету. Як виявилося, зміцнення гривні вдарило по доходах держбюджету: як внаслідок охолодження економіки, так і через прив’язку ряду надходжень до курсу гривні.
Для довідки наведу просту цифру — 2%. Так, за підсумками листопада 2019 року грошова гривнева база виросла всього лише на 2,2% рік до року. Тобто друкарський верстат практично зупинився і економіка почала відчувати гривневий дефіцит. Звичайно ж, в таких умовах банки почали піднімати депозитні ставки, посилювати умови кредитування і економіка швидко відреагувала спадом. В результаті вперше в історії України за підсумками року було зафіксовано дефляцію (падіння цін) у промисловості. І також вперше в історії України за підсумками грудня було зафіксовано дефляцію споживчих цін.
А дефляція в умовах економічного спаду називається депресією. І нехай вас не вводить в оману цифра зростання ВВП України в 4-му кварталі минулого року на 1,5%.
Спад в українській промисловості почався ще у вересні 2019 року, і зростання підтримувалося тільки в сфері будівництва та послуг. Саме цього було досить, щоб показати підсумкове економічне зростання. Але важливість впливу спаду в промисловості добре характеризують дві цифри:
- річний обсяг промислового виробництва в 2019 році склав 2,5 трлн грн.
- річний ВВП України склав 4 трлн грн.
Нацбанк схаменувся в самому кінці 2019 року і знову натиснув на газ, відзвітувавши, що за підсумками року наростив гривневу грошову базу на цілком здорові 9%. Але ясна річ, що це лише статистика. Адже практично весь попередній рік українська економіка просиділа в умовах зростання дефіциту гривневої ліквідності.
Що ми бачимо на зараз:
1. НБУ агресивно знизив облікову ставку до 6% річних — молодець;
2. НБУ збільшив валютні резерви до $28,5 млрд (максимум з вересня 2012 року) — молодець;
3. Жоден банк в 2020 році не впав — знову НБУ молодець.
4. НБУ натиснув на газ і темпи зростання грошової бази перевищили 20% річних — добре, оскільки це готує умови для пом’якшення умов кредитування.
Чекаємо дешеву іпотеку. Але з останньою важливо одночасно запустити систему ескроу-рахунків. Це стандартна європейська практика житлового девелопменту. Тільки вона здатна захистити людей від появи безлічі забудовників-банкрутів, а державу (владу) — від тисяч розгніваних пайовиків. Рішення просте і не потрібно винаходити велосипед.
Дії НБУ нарешті почали набувати більш плавний і передбачуваний характер і це вже добре. І тому важливо зберегти те хороше, що вже досягнуто.
По-перше, не варто піддавати публічному сумніву незалежність НБУ. Просто варто розширити мандат Нацбанку з «інфляційного таргетування» на «інфляційне таргетування плюс економічне зростання». Подвійний мандат є набагато більш ефективним інструментом для довгострокового зростання економіки.
По-друге, президенту варто пам’ятати, що один в полі не воїн. І один НБУ не може розвернути економіку України до впевненого економічного зростання.
Для цього потрібні реальні системні перетворення:
— судова реформа щодо захисту прав інвесторів. Не інвестняні, а суди повинні захищати інвесторів і кредиторів;
— одночасний дуплет з податкової і бюджетної реформи для ефективного наповнення бюджету і витрачання коштів бюджету. Саме дуплет, інакше скільки діряве відро бюджету не наповнюй, там завжди грошей не вистачатиме;
і так далі за досить-таки великим списком.
Джерело: Новое Время
