RU
Выбор языка
RU
UA
EN
UA
Вибір мови
RU
UA
EN
EN
Language selection
RU
UA
EN
ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД
Заказать звонок
 
Request a call
 
Замовити дзвінок
 
Задать вопрос
Ask a question
Задати питання
Wealth Management. Чотири стратегії нарощування свого добробуту



Скільки коштує і що собою являє топова інвестиційна послуга

Дмитро Жипецький
У західних країнах давно застосовується і став популярним термін Wealth Management. В узагальненому вигляді він означав управління власним капіталом, в сучасному і більш широкому сенсі — формування повного клієнтського пакета, де, крім управління активами, присутні додаткові послуги, від податкового консалтингу до консьєрж-сервісу.


Скільки коштує

У нашій країні Wealth Management починає розвиватися, адже власне термін тут започаткували навіть у фінансових колах відносно недавно.

Якщо уявити private banking в формі лінійки, то Wealth Management буде фінальною крапкою його розвитку. В Україні навіть private banking в більшості випадків має на увазі або надбавку до ставки за депозитом, або преміальні пластикові карти під ВІП-клієнта. І все це, звісно, за додаткові або підвищені комісії.

При нагадуванні просунутим клієнтом про Wealth Management, українські банки озвучать йому поріг входу десь $100 тисяч. Відразу зауважимо, що для західного банківського роздрібного ринку, коли йдеться про Wealth Management, це невелика сума. Там в цій галузі оперують набагато більшими активами.

Але Україна і її банківський сектор, мов дзеркало національної економіки, — зокрема ті, що є з обмеженими можливостями залученого грошового ресурсу з одного боку, і такого ж обмеженого предмета для інвестування з іншого.

З цінних паперів привабливими виглядають хіба що ОВДП, українські ж акції не тільки нечисленні, а й малоліквідні. З цієї причини банки майже не пропонують клієнтам реальних(не «рекламних») послуг з управління активами і формування інвестпортфелів. Вони здебільшого сконцентровані на боротьбі за пасиви, за нарощування банальної для європейського банкінгу депозитної бази. Але в українських реаліях це вигідніше, ніж займатися формуванням портфелів і управління ними для дуже невеликого пласту заможних і освічених клієнтів.



За що платити

Проте відволічемось від України і поговоримо про базову модель Wealth Management. Вона будується на тому, що існують два види стягуваних комісій:

• комісія за управління(Management fee);

• комісія за успіх(Success fee).

Комісія за управління — стандартна базова комісія, яка, втім, може надто відрізнятися залежно від обраної клієнтом стратегії інвестування. За максимально пасивних стратегій вона сягне 0.25−0.5%, в активних же стратегіях, де більша частина угод відбувається з безпосередньою участю інвестиційного керуючого, вона значно вище і може сягати 1.5−2%.

Success fee стягується від отриманого за певний період рівня прибутковості і залежить від «успіху вкладення», згенерованого керуючим для клієнта. Зазвичай під періодом мається на увазі квартал, а власне комісія становить від 10 до 20%, знову ж таки залежно від обраної стратегії. При цьому часто-густо банком встановлюються рівні, так звані«бенчмарки». Це«маячки», при перевищенні яких включається Success fee. Вони перебувають на рівні базових ставок по депозитах, щоб у клієнта була мотивація передавати ці активи в управління, а не просто тримати гроші на вкладі.

Варто зауважити, що в Західній Європі рівень процентних ставок не один рік перебуває на дуже низькому рівні. Зараз, якщо не інвестувати вільні активи в фінансові інструменти, заробити на самому депозиті просто неможливо, зокрема, ставки по 3-місячному Euribor вже не один рік від'ємні і перебувають наразі(жовтень 2019) на рівні -0.4%.

По долару США ситуація дещо краща, ставка по 3-місячному LIBOR знаходиться на рівні 2−2,1%, за тенденції, що постійно знижується. Саме 2% зараз і є тим бенчмарком, вище якого клієнт оплачує Success fee.



Початок співпраці

Обслуговування в Wealth Management починається із заповнення клієнтом опитувальника, так званого«ризик-профілю», з якого інвестиційний керуючий робить висновок про ставлення клієнта до можливих ризиків, особливо коли у потенційного інвестора немає великого досвіду в цьому напрямку. Це важливо, адже для одних просадка рахунка на 3−4% буде прийнятною, для інших стане серйозним випробуванням. З даного опитувальника керуючий робить висновок про портфелі активів, найбільш прийнятних для інвестора, а також про обраний стратегічний план управління. Звісно, що і комісії також від цього залежатимуть.

При укладанні послуги не в банку, а в іншій фінансовій компанії, до комплекту послуг може увійти відкриття рахунків в іноземному банку, а також консалтинг в частині загальних актуальних питань інвестування за кордоном, якщо клієнт до цього такого досвіду не мав.

Зазначимо, що наразі, з огляду на посилення заходів по боротьбі з відмиванням грошей, фінансовий моніторинг західних фінансових організацій дуже педантично підходить до питання походження капіталів. І якщо кілька років тому відкриття рахунків клієнтам з таких юрисдикцій, як Україна, Росія, Казахстан, країни СНД, проходило без особливих складнощів, то тепер рівень перевірки«чистоти» активів знаходиться на максимально суворому рівні. Пов'язано це з колосальними штрафами, які банки потенційно можуть виплачувати за відсутність належного рівня комплаєнсу. І вони набагато вищі, ніж можливий дохід від комісійних.
Банки з «Safe Haven», а це Швейцарія, Австрія, Монако і Ліхтенштейн, встановлюють мінімальні обсяги за рахунком для клієнтів з пострадянського простору на дуже високому рівні для того, щоб в разі претензій з боку європейського фінмоніторингу, ретранслювати їх в активи клієнта


Саме тому банки з так званого«Safe Haven», а це Швейцарія, Австрія, Монако і Ліхтенштейн, встановлюють мінімальні обсяги за рахунком для клієнтів з пострадянського простору на дуже високому рівні, просто для того, щоб в разі претензій з боку європейського фінмоніторингу, ретранслювати їх в активи клієнта.

Ще одна причина вимоги високого порогу входу — небажання банку мати справу із сумами в межах 100−200 тисяч і нижче, оскільки комісії з таких сум серйозним банкам не є цікавими. Реальний інтерес таргетується по залишках від півмільйона і вище в доларах США. При цьому більшість банків не вимагає у клієнта розміщення у них кеша або депозиту — доволі просто проводити операції з будь-якими інвестиційними інструментами.
Зазначимо, що в більшості випадків вигідно мати рахунок не тільки в банку, а й у брокерів-торговців, зокрема таких, як Exante, Interactive Brokers, Saxo Bank. Всі вони працюють з клієнтами з СНД, а ще варто зауважити, що такий список не такий вже й великий, оскільки більшість таких контор роблять акцент тільки на західну цільову аудиторію.

Наявність декількох рахунків у фінансових інститутів різного профілю дозволяє не тільки диверсифікувати ризики, а й лавірувати за тарифними сітками. В цьому випадку дуже важливим є досвід вашого менеджера з Wealth Management, оскільки досвідчений управлінець з великою клієнтською базою та налагодженою комунікацією з фінансовими інститутами, зможе якісно оптимізувати комісійні або не зважати на них, керуючись базово заявленими умовами.

Ще один нюанс, на якому варто зупинитися, — пропозиція банком після відкриття інвестиційного рахунка різних додаткових продуктів зі своєї лінійки послуг. У клієнта в більшості випадків немає обов'язку придбавати запропоновані послуги, але потрібно розуміти, що багато з продуктів часто-густо бувають ексклюзивними, отримати які самостійно на відкритому ринку буде мінімум дорожче, а то й неможливо. Однак в цих випадках консультація зі своїм інвестиційним керуючим стане вкрай рекомендованою.


Iснуючі стратегії


Клієнти, які зробили ставку за останні 10 років на облігаційних портфелях, залишилися в хорошому виграші. Ринкові умови виявилися досить сприятливими, більшість інструментів такого плану зростали в ціні, а до цього варто додати ще й купонну ставку по облігаціях при погашенні.

Багато ризикових облігацій, що випускаються урядами України, Єгипту, Бразилії, демонстрували дохідність на хорошому рівні − а це 5−6% річних. На іншому полюсі перебували облігації США, найменш ризиковані на ринку, але і по них ставка не опускалася нижче 1,6%, доходячи до хороших 3%. Тенденція зниження ставок по облігаціях збережеться, і клієнтам, які збираються формувати такий портфель, розраховувати на дуже високу прибутковість не доводиться, ставки на рівні 4−5−6% будуть фінальної прибутковості клієнта. Але перевага цього портфеля в тому, що при якісному підборі емітентів облігацій, як корпоративних, так і державних, дохід можна вважати фіксованим, який можна порівняти за ризиками з процентною ставкою по депозитному складу.

До більш агресивної стратегії варто віднести ті, що сформовані з акційних пакетів. Тут завжди спостерігалася більш висока волатильність, що характерно для курсу акцій. Принцип«очікуваної прибутковості» тут відсутній, він замінюється на поняття«історичної прибутковості». Вона показує інтервальну прибутковість минулого року порівняно з попередніми 3−5 роками.

Ринок акцій — це своєрідний, але досить точний індикатор очікувань економіки, і зараз все вказує на зниження прибутковості, а, відповідно, на рецесію, що вже згдом настане, а то й глобальну кризу. За таких умов очікувати ультрависокої прибутковості, що була два / три роки тому, коли ринок акцій показував десь 20% прибутковості, не варто. Те саме стосується і ринку пасивних індексів.

Загалом, якщо порівнювати регіональні світові ринки акцій, то саме ринок акцій США показав за останнє десятиліття кращу прибутковість, випередивши і європейський, і азійський ринки акцій.

Десь посередині цих двох стратегій знаходяться збалансовані портфелі, в яких є в наявності і акції, і облігації. Середня прибутковість, знижена волатильність, більш низькі комісійні − якраз саме ці портфелі дуже добре себе показують в поточному році. Та сама тенденція збережеться і в найближчій перспективі.

Щодо альтернативних портфелів, то найбільш доречним є той, куди потрапляють коштовні метали, золото зокрема. За всю історію існування воно довело свою стабільність, адже не дивно, що багато інвесторів купують метал, щоб захистити заощадження від знецінення.

Однією з короткострокових причин зростання ціни золота лишається тривалий торговий конфлікт між Китаєм і США, оскільки саме Китай, разом з Індією, лишався найбільшим покупцем золотих злитків в світі, і його відсутність на ринку відчутно на ньому позначається. Також відзначимо політику Федрезерву США, що знижує за останні місяці процентні ставки, а отже, стимулюється інтерес до золота як захисний актив.

Важливо визначити частку золота в загальному обсязі інвестиційного портфеля. Традиційно вважається оптимальним рівень в 10% від активів.




Джерело: НВ